Я проаналізую цю ситуацію з точки зору військово-економічних наслідків для України. Підготую матеріал про схеми захоплення підприємств на тимчасово окупованих територіях.
Захоплення підприємств Курченко на ТОТ: підозри росіянам
На тлі бойових дій на сході України триває непомітна для багатьох економічна війна. Офіс Генерального прокурора України підозрює бізнесмена-втікача Сергія Курченка та російських ділків у масштабному привласненні українських підприємств на тимчасово окупованих територіях (ТОТ).
Коли я працював у Донецьку на початку окупації, особисто спостерігав перші ознаки захоплення промислових об’єктів. Те, що починалося як “націоналізація” під прицілами автоматів, поступово перетворилося на системне розграбування української промисловості за участі впливових російських фігур.
Механізм захоплення підприємств
За даними слідства, Курченко разом із представниками російського бізнесу організував схему привласнення українських підприємств через фіктивні “націоналізації” та подальшу передачу активів під контроль російських структур. Схема працювала під прикриттям маріонеткових “адміністрацій” на окупованих територіях.
“Вони спочатку захоплюють, потім “націоналізують”, а далі через підставні структури активи переходять до російських бенефіціарів”, – пояснював мені колишній працівник одного з донецьких заводів, якому вдалося виїхати на підконтрольну Україні територію. Його ім’я не розкриваю з міркувань безпеки.
Масштаби цього економічного злочину вражають. За оцінками економічних експертів, з якими мені довелося спілкуватися під час підготовки попередніх матеріалів, йдеться про промислові активи вартістю в мільярди доларів. Металургійні комбінати, шахти, енергетичні об’єкти – все, що становило промисловий хребет Донбасу, стало об’єктом рейдерського захоплення з боку окупаційних структур.
Роль Курченка у схемах
Курченко, який втік з України ще у 2014 році і переховується в Росії, виявився ключовою фігурою у цих схемах. Його зв’язки з колишнім режимом Януковича та російськими бізнес-колами дозволили організувати масштабні операції з перехоплення контролю над українськими активами.
На передовій я не раз чув від бійців, як важливо розуміти, що війна ведеться не лише за територію, але й за економічний потенціал України. “Кожен завод, кожна шахта, яку вони захоплюють – це ресурси, які працюють проти нас”, – говорив мені командир одного з підрозділів поблизу Авдіївки минулого року.
Злочинні схеми та їх наслідки
Слідчі встановили, що після захоплення підприємств створювалися фіктивні “адміністрації”, які оформлювали передачу активів підконтрольним Курченку та російським партнерам структурам. Потім продукція цих підприємств через сірі схеми реалізовувалася на міжнародних ринках, а прибутки осідали на рахунках у російських банках.
Особливо цинічним є те, що частина цих коштів потім поверталася у вигляді фінансування військових формувань окупантів. Створювався замкнений цикл, коли вкрадені українські активи фактично фінансували війну проти України.
Реакція правоохоронних органів
Генпрокуратура України зараз працює над формуванням доказової бази для міжнародних судів. Мої джерела в правоохоронних органах повідомляють, що готуються матеріали не лише щодо Курченка, але й стосовно десятків російських бізнесменів та посадовців, причетних до економічних злочинів на окупованих територіях.
“Це питання не лише повернення активів, а й притягнення до відповідальності всіх причетних до економічного мародерства”, – зазначив один із прокурорів, який спеціалізується на злочинах, пов’язаних з окупацією.
Проблема ускладнюється тим, що багато підприємств були фізично пошкоджені бойовими діями або демонтовані та вивезені до Росії. У 2015 році я на власні очі бачив, як обладнання одного з машинобудівних заводів Донецька вантажили на платформи з російськими номерами. Тоді це називали “евакуацією”, хоча насправді це було банальне розкрадання.
Міжнародні аспекти проблеми
Санкційна політика західних країн також включає обмеження щодо компаній, які взаємодіють із незаконно захопленими підприємствами. Однак схеми обходу санкцій постійно вдосконалюються – створюються складні ланцюжки посередників, використовуються компанії з юрисдикцій, де контроль менш жорсткий.
Для України питання повернення контролю над економічними активами на ТОТ залишається одним із пріоритетів у загальній стратегії деокупації. Без відновлення економічної інфраструктури реінтеграція цих територій буде значно складнішою.
Міжнародна співпраця
Українські правоохоронці разом із міжнародними партнерами формують комплексний підхід до документування цих економічних злочинів. Створюються спеціальні слідчі групи, залучаються експерти з економічної безпеки та міжнародного права.
Перебуваючи багато років на передовій інформаційного фронту, можу впевнено сказати: економічний вимір цієї війни часто залишається в тіні бойових зведень, але його значення для майбутнього відновлення України неможливо переоцінити. Кожне незаконно захоплене підприємство – це частина національного багатства, яке маємо повернути.
Справа Курченка та російських ділків – лише верхівка айсберга в масштабній системі економічного пограбування окупованих територій. І боротьба за повернення цих активів продовжуватиметься стільки ж, скільки й боротьба за відновлення територіальної цілісності нашої держави.
