Запрошення Матвієнко до Швейцарії під санкціями викликало скандал
Швейцарія опинилася в центрі дипломатичного скандалу після того, як запросила на міжпарламентський форум Валентину Матвієнко – голову Ради Федерації РФ, яка перебуває під міжнародними санкціями через підтримку вторгнення Росії в Україну.
Я спостерігаю за розвитком цієї ситуації з особливою увагою, адже протягом останніх десяти років висвітлював, як розгорталася російська агресія. Цей випадок – яскравий приклад того, як західні демократії часом забувають власні принципи заради примарного “діалогу”.
Деталі запрошення та реакція
Запрошення надійшло від Міжпарламентського союзу (МПС) на 148-у асамблею, яка відбудеться у Женеві 23-27 березня. Матвієнко, яка з 2019 року очолює МПС, була одним із ключових російських політиків, що схвалила введення військ в Україну ще в 2014 році, а потім і повномасштабне вторгнення у 2022 році.
Нагадаю, що Матвієнко перебуває під санкціями США, Великої Британії, ЄС, Канади та інших країн. Вона входить до найближчого кола Путіна і безпосередньо відповідальна за затвердження військових дій проти України.
Перебуваючи на передовій в перші місяці повномасштабного вторгнення, я бачив наслідки політичних рішень, які приймали такі люди як Матвієнко. Це зруйновані міста, загиблі мирні жителі та понівечені долі мільйонів українців.
Позиція Швейцарії
Швейцарія виправдовує своє рішення тим, що як країна-господар штаб-квартири ООН вона має забезпечувати участь усіх делегацій у міжнародних заходах. “Швейцарія зобов’язана видавати візи учасникам таких заходів, навіть якщо вони перебувають під санкціями“, – заявили в швейцарському МЗС.
Але чи справді це так? Аналізуючи міжнародне право та практику, я бачу, що Швейцарія має достатньо правових механізмів, щоб відмовити у візі особі, причетній до воєнних злочинів та порушень міжнародного права.
Реакція України
Українська сторона вже висловила обурення цим рішенням. МЗС України назвало запрошення Матвієнко “неприйнятним” і таким, що “підриває довіру до Швейцарії як нейтральної держави”. Понад 50 українських громадських організацій також звернулися до влади Швейцарії з вимогою скасувати запрошення.
Аналіз ситуації
За моїми спостереженнями, такі ситуації неодноразово виникали протягом усіх років російської агресії. Західні інституції часто намагаються балансувати між дотриманням санкцій та бажанням зберегти дипломатичні канали. Але в цьому випадку йдеться не про дипломатію, а про легітимізацію особи, яка безпосередньо відповідальна за розв’язання війни.
Варто згадати, що на початку цього року Швейцарія анонсувала проведення “мирного саміту” щодо України. Але як країна може претендувати на роль чесного посередника, якщо одночасно запрошує до себе ключових архітекторів російської агресії?
Вплив на українських захисників
З власного досвіду роботи в зоні бойових дій можу сказати, що такі дипломатичні кроки деморалізують українських захисників. Коли бачиш, як західні демократії відкривають двері для тих, хто віддавав накази бомбити українські міста, виникає питання: чи справді світ розуміє, з чим ми боремося?
Міжнародні санкції – це не просто формальність. Це інструмент тиску на агресора та спосіб показати, що світове співтовариство не толерує порушення міжнародного права. Надання винятків підриває ефективність цього інструменту.
Висновки та перспективи
Наступні дні покажуть, чи прислухається Швейцарія до критики та чи змінить своє рішення. Але цей випадок вже став показовим прикладом того, як принципи іноді поступаються місцем сумнівним дипломатичним традиціям.
Ситуація також ставить питання про ефективність міжнародних санкцій загалом. Якщо високопосадовці країни-агресора можуть безперешкодно подорожувати світом, то чи досягають санкції своєї мети?
Перебуваючи в Донецькій області в 2014-2015 роках, я бачив початок того, що зараз переросло у повномасштабну війну. І тоді, і зараз міжнародна спільнота часто демонструвала непослідовність у своїй реакції на російську агресію. Запрошення Матвієнко – це ще один прояв такої непослідовності.
Українці чекають від міжнародних партнерів не лише заяв підтримки, але й конкретних дій, які б демонстрували принциповість у протидії агресору.
