Коли 11 квітня Верховна Рада ухвалила нову редакцію закону про НАБУ і САП, це викликало хвилю дискусій у суспільстві. Я спостерігав за цим процесом протягом усіх етапів – від розробки законопроєкту до остаточного голосування. За роки роботи в зоні конфлікту я переконався, що боротьба з корупцією – це такий самий фронт, як і військовий. І цей новий закон може суттєво вплинути на ефективність цього фронту.
Ключове питання, яке хвилює багатьох: чи посилює новий закон незалежність антикорупційних органів, чи навпаки – обмежує їх? Як людина, яка бачила наслідки корупції в оборонній сфері, спробую розібратися в нюансах.
Що змінюється для НАБУ?
Національне антикорупційне бюро України отримує новий статус – центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом. Це означає, що Бюро переходить під формальний контроль Кабміну, хоча раніше було незалежним органом.
Директора НАБУ тепер призначатиме Кабінет Міністрів за поданням конкурсної комісії, а не Президент. Перебуваючи в прифронтових районах, я часто чув від військових, що боротьба з корупцією – це питання національної безпеки. Тому зміна порядку призначення керівництва антикорупційного органу викликає питання.
Закон передбачає, що директор НАБУ призначається на 4 роки з правом одного повторного призначення. Цікаво, що нині чинний директор Семен Кривонос зможе обіймати посаду до 2028 року, тобто закон не скорочує його повноваження.
Нова конфігурація для САП
Спеціалізована антикорупційна прокуратура також зазнає суттєвих змін. Якщо раніше вона була автономним структурним підрозділом Офісу Генерального прокурора, тепер САП стає окремим органом прокуратури.
На перший погляд, це посилення незалежності. Але, аналізуючи законодавчі механізми (а я бачив багато різних управлінських систем, висвітлюючи конфлікт), можна помітити, що тут є нюанси. Генеральний прокурор зберігає право координувати діяльність САП і навіть зупиняти накази керівника САП.
Для призначення керівника САП створюватиметься конкурсна комісія з 6 осіб: 3 призначає Рада прокурорів, а 3 – Кабінет Міністрів. Таким чином, вплив виконавчої влади на формування керівництва антикорупційних органів посилюється.
Міжнародна реакція та євроінтеграційний аспект
Ухвалення цього закону викликало занепокоєння міжнародних партнерів України. Працюючи на фронті, я бачив, як важлива для нас міжнародна підтримка – як військова, так і політична.
Посли країн G7 вже висловили стурбованість щодо деяких положень закону. Вони зазначили, що законодавство не має порушувати інституційну незалежність антикорупційних органів, яку Україна зобов’язалася підтримувати в рамках євроінтеграційного процесу.
Європейська комісія заявила, що аналізуватиме зміни на відповідність вимогам ЄС. Як журналіст, який писав про економічні наслідки війни, я розумію, що зараз, коли Україна прагне до вступу в ЄС, будь-які законодавчі зміни в антикорупційній сфері мають особливе значення.
Позиція влади та експертів
Представники влади запевняють, що зміни до закону посилюють незалежність антикорупційних органів. Вони наголошують, що новий статус САП як окремого органу прокуратури підвищує її самостійність.
Проте незалежні експерти висловлюють інші думки. Багато з них вважають, що закон посилює політичний контроль над антикорупційною інфраструктурою. Як аналітик, який вивчав різні політичні системи, я помічаю, що дияволи часто криються в деталях.
Зокрема, хвилювання викликають такі положення:
– Право Генерального прокурора зупиняти накази керівника САП
– Збільшення впливу Кабміну на призначення керівників НАБУ і САП
– Зміна статусу НАБУ з незалежного органу на орган виконавчої влади
Ризики для антикорупційної системи
Спілкуючись з бійцями на передовій, я часто чув, що для них боротьба з корупцією – не менш важлива, ніж з ворогом. Вони розуміють, що ефективність їхнього захисту залежить від чесності тилових структур.
Основні ризики нового закону:
1. Зменшення інституційної незалежності антикорупційних органів
2. Посилення впливу виконавчої влади на формування керівництва НАБУ і САП
3. Можливість політичного втручання в розслідування гучних справ
4. Зниження довіри міжнародних партнерів до антикорупційної інфраструктури України
Що буде далі?
Закон вже передано на підпис Президенту. Відомо, що представники громадських організацій закликають голову держави ветувати документ. Але шанси на це виглядають непереконливими, адже законопроєкт був внесений самим Президентом.
Якщо закон буде підписаний, наступним етапом стане його імплементація. І тут важливо спостерігати, як саме він буде застосовуватися на практиці. Адже, як показує мій досвід роботи в зоні конфлікту, важливі не лише формальні правила, а й те, як вони виконуються.
Висновки
Зміни до законодавства про НАБУ і САП є неоднозначними. З одного боку, вони відповідають певним рекомендаціям міжнародних партнерів, зокрема щодо статусу САП. З іншого – створюють ризики політичного втручання в роботу антикорупційних органів.
Як журналіст, який багато років висвітлює конфлікт на сході України, я переконаний: боротьба з корупцією – це невід’ємна частина боротьби за незалежність та майбутнє країни. Тому важливо, щоб антикорупційні органи були справді незалежними та ефективними.
За цим законом стоять не просто юридичні формулювання, а реальна спроможність держави протистояти корупції в найвищих ешелонах влади. І це має особливе значення зараз, коли Україна захищає свою незалежність і прагне до європейського майбутнього.
