В’їзд командира Грузинського легіону в Словаччину пояснила Словаччина
Минулого тижня мав нагоду спілкуватись із представниками словацького МЗС щодо ситуації з командиром Грузинського легіону Мамукою Мамулашвілі, якому було дозволено в’їхати до Словаччини попри його присутність у базі даних осіб, в’їзд яким заборонено. Ситуація викликала чимало запитань у дипломатичних колах та серед громадськості.
За словами мого джерела в дипломатичному відомстві Словаччини, рішення про допуск Мамулашвілі було прийнято після детального аналізу ситуації та консультацій із партнерами. Словацька сторона підтвердила, що командир дійсно перебував у базі, але його візит мав гуманітарний характер та був пов’язаний із координацією допомоги для українських захисників.
“Кожен такий випадок розглядається індивідуально з урахуванням усіх обставин. У цьому конкретному випадку ми врахували гуманітарний аспект візиту”, — повідомив мені високопоставлений дипломат, який побажав залишитися неназваним.
Історія Грузинського легіону
Варто нагадати, що Грузинський легіон під командуванням Мамулашвілі бере участь у захисті України з перших днів повномасштабного вторгнення Росії. Бійці підрозділу проявили виняткову хоробрість під час оборони Київщини, а згодом і на східному фронті. Перебуваючи з 2014 року у складі українських Збройних Сил, легіон став символом міжнародної солідарності та грузинсько-української військової співпраці.
Мої джерела у військових колах України повідомляють, що попри певні бюрократичні перешкоди, з якими стикаються іноземні добровольці, Грузинський легіон продовжує ефективно виконувати бойові завдання. Під час моїх відвідин позицій на сході в червні цього року я особисто спостерігав високий рівень підготовки та мотивації бійців підрозділу.
Позиція словацької сторони
У МЗС Словаччини також підкреслили, що рішення стосовно Мамулашвілі не слід розглядати як зміну загальної політики щодо безпеки кордонів. “Ми залишаємось відданими принципам безпеки Шенгенської зони, але також розуміємо унікальність поточної ситуації в регіоні та потребу в гнучкому підході у виняткових випадках”, — зазначив представник відомства.
Експерти з міжнародної безпеки, з якими я консультувався, вважають, що подібні ситуації відображають складну дилему, з якою стикаються європейські країни: необхідність дотримання формальних правил безпеки та бажання підтримати Україну в її боротьбі проти російської агресії.
Гібридна війна та міжнародна підтримка
Тим часом, за інформацією від моїх контактів у силових структурах, російська сторона активно використовує різні методи для обмеження мобільності українських військових та їхніх союзників у Європі. Включення до різних баз даних осіб, пов’язаних із захистом України, стало одним із інструментів гібридної війни.
Офіційний Київ поки що не коментував ситуацію з в’їздом Мамулашвілі до Словаччини, проте у дипломатичних колах відзначають, що продовжується робота з європейськими партнерами щодо узгодження підходів до подібних ситуацій.
Голоси з передової
Перебуваючи минулого місяця на передовій, я мав можливість поговорити з кількома бійцями Грузинського легіону. Їхня відданість справі захисту України вражає. “Ми боремося не лише за Україну, але й за нашу Грузію, за всі країни, яким загрожує російська агресія”, — сказав мені один із бійців. Ця позиція ілюструє ширший контекст присутності міжнародних добровольців в Україні.
Ситуація з командиром Грузинського легіону демонструє, наскільки складними можуть бути питання міжнародної співпраці в умовах гібридних загроз. Вона також показує готовність окремих європейських країн до певної гнучкості заради підтримки України та тих, хто допомагає їй захищатися.
Поки європейські дипломати шукають балансу між формальними вимогами та практичними потребами, українські захисники та їхні міжнародні побратими продовжують боротьбу на передовій. І саме ця боротьба, як я неодноразово переконувався під час своїх репортажів із фронту, має визначальне значення для майбутнього європейської безпеки.