Церемонія памʼяті у полоні
У центрі Києва вчора відбулася зворушлива церемонія вшанування пам’яті українських військових, які загинули в російському полоні. Сотні киян, родичі загиблих та представники влади зібралися біля Михайлівського Золотоверхого собору, щоб віддати шану тим, хто віддав життя за Україну в найтяжчих умовах ворожого полону.
Церемонія розпочалася з панахиди, яку відслужили капелани Православної церкви України. Під час служби присутні запалили сотні лампадок, утворивши символічну ріку світла в пам’ять про загиблих воїнів. Особливо вражаючим моментом стало виконання військового гімну “Плине кача”, під час якого багато присутніх не стримували сліз.
“Найстрашніше для нас — це не знати, що сталося з нашими близькими в полоні. Ця невідомість вбиває кожного дня”, — поділилася Марина Федорчук, дружина військового, який загинув у російському полоні минулого місяця.
Умови утримання полонених
За даними правозахисних організацій, умови утримання українських військовополонених є нелюдськими та порушують усі міжнародні конвенції. Полонені часто зазнають тортур, не отримують необхідної медичної допомоги та утримуються в антисанітарних умовах.
Створення фонду допомоги
Під час церемонії також було оголошено про створення спеціального фонду допомоги родинам загиблих у полоні військових. Фонд надаватиме як фінансову підтримку, так і психологічну допомогу членам родин.
“Ми маємо пам’ятати про кожного, хто пройшов через пекло полону. І особливо про тих, хто не повернувся живим. Це наш обов’язок — зберегти їхню пам’ять і підтримати їхні родини”, — зазначив у своєму виступі представник Міністерства оборони України.
Виставка пам’яті
Захід супроводжувався виставкою фотографій загиблих воїнів, а також особистих речей, переданих з полону. Біля кожної світлини — свіжі квіти та записки від рідних. Історії цих людей різні, але всіх їх об’єднує незламність духу та вірність військовій присязі.
Історія медика-героя
Особливу увагу привернула історія медика Тараса Ковальчука, який до останнього рятував життя побратимів у полоні, незважаючи на власні тяжкі поранення. За свідченнями звільнених з полону, він врятував щонайменше сім життів, перш ніж помер від ускладнень, спричинених відсутністю медичної допомоги.
Завершення церемонії
Завершилася церемонія хвилиною мовчання та військовим салютом. Родичі загиблих висловили вдячність за підтримку та наголосили на важливості збереження пам’яті про їхніх близьких.
“Мій син мріяв повернутися додому. Він писав про це в останньому листі. Тепер наше завдання — зробити все, щоб його жертва не була марною”, — сказала мати загиблого захисника Олена Петренко.
Плани створення меморіалу
Міська влада Києва повідомила про плани створення меморіалу загиблим у полоні українським воїнам. Концепція меморіалу буде розроблена спільно з родинами загиблих та ветеранськими організаціями.
Значення вшанування пам’яті
Такі церемонії вшанування пам’яті стають важливою частиною колективного осмислення втрат, яких зазнає Україна у війні з російським агресором. Вони не лише вшановують пам’ять загиблих, але й привертають увагу світової спільноти до порушень прав військовополонених та необхідності посилення тиску на Росію для дотримання міжнародного гуманітарного права.
У дні вшанування пам’яті загиблих особливо гостро постає питання доступу Міжнародного комітету Червоного Хреста до всіх місць утримання українських військовополонених, а також повернення тіл загиблих на Батьківщину.
Кияни продовжують приносити квіти до Стіни пам’яті загиблих за Україну, де тепер з’явилися фотографії тих, хто не повернувся з полону. Цей жест — символ незгасної пам’яті та вдячності за найвищу жертву, яку принесли наші захисники.
