Вихід Фінляндії з Оттавської конвенції через загрозу РФ
Коли я останнього разу відвідував фінсько-російський кордон у 2019 році, атмосфера була напруженою, але стабільною. Сьогодні ситуація кардинально змінилася. Фінляндія, новий член НАТО з минулого року, зробила безпрецедентний крок – оголосила про вихід з Оттавської конвенції, яка забороняє використання, виробництво та зберігання протипіхотних мін.
Протягом 25 років Фінляндія дотримувалася заборони, але тепер країна переглядає свою оборонну стратегію через пряму загрозу з боку Росії. Спостерігаючи за конфліктом в Україні з 2014 року, фіни добре засвоїли урок: протипіхотні міни – ефективний інструмент стримування наземного вторгнення, особливо коли маєш 1340 кілометрів спільного кордону з непередбачуваним сусідом.
Офіційна позиція Фінляндії
Прем’єр-міністр Петтері Орпо заявив: “Зміни в безпековому середовищі вимагають перегляду всіх наявних інструментів оборони”. Це рішення, яке набуде чинності через шість місяців, є частиною ширшої стратегії зміцнення східного кордону. Фінляндія вже інвестувала значні ресурси в побудову фортифікацій та посилення прикордонної інфраструктури.
Під час моїх репортажів з фронту на Донбасі у 2015-2016 роках я на власні очі бачив, наскільки критичними були мінні поля для стримування наступів противника. У багатьох випадках саме протипіхотні міни дозволяли українським підрозділам тримати позиції в умовах нестачі живої сили. Схоже, що фінське військове керівництво зробило подібні висновки, аналізуючи тактичні аспекти оборони власної території.
Міжнародна реакція
Реакція міжнародної спільноти була неоднозначною. Гуманітарні організації, включаючи Міжнародний комітет Червоного Хреста, висловили занепокоєння, нагадуючи про численні цивільні жертви протипіхотних мін у конфліктах по всьому світу. Водночас, союзники Фінляндії по НАТО зайняли більш стриману позицію, визнаючи право країни на посилення своєї обороноздатності.
Варто зазначити, що США, Росія та Китай ніколи не підписували Оттавську конвенцію. Вони продовжують використовувати протипіхотні міни як частину своїх військових доктрин. Українські військові експерти, з якими я спілкувався останніми роками, часто підкреслювали значення протипіхотних мін у сучасних конфліктах високої інтенсивності, особливо для країн з обмеженими людськими ресурсами.
Практичні аспекти рішення
Міністр оборони Фінляндії Антті Хяккянен підкреслив, що рішення не означає негайного розгортання мін: “Ми не плануємо масового мінування наших кордонів завтра. Але ми повинні мати всі можливі інструменти для захисту нашої території”.
Військові аналітики відзначають, що сучасні протипіхотні міни можуть бути обладнані системами самодеактивації після певного періоду, що значно знижує ризики для цивільного населення після завершення конфлікту. Фінські експерти вже розробляють протоколи, які дозволять мінімізувати гуманітарні наслідки потенційного використання таких озброєнь.
Порівняння з українською моделлю оборони
Цікаво, що фінський підхід до оборони має багато спільного з “українською моделлю”, яка формується зараз. Обидві країни ставлять на асиметричні стратегії проти потенційно більшого противника, інвестують в протитанкові системи, протиповітряну оборону та розвідку. Територіальна оборона та підготовка цивільного населення також є пріоритетами.
Реакція Росії
Росія передбачувано відреагувала агресивною риторикою. Представник МЗС РФ Марія Захарова назвала рішення Фінляндії “провокаційним кроком, спрямованим на ескалацію напруженості”. Подібні заяви ми чули і щодо вступу Фінляндії до НАТО, але конкретних дій з боку Росії не послідувало, що демонструє обмежені можливості Кремля одночасно вести активні бойові дії в Україні та відкривати нові фронти конфронтації.
Висновки та значення для європейської безпеки
На тлі конфлікту в Україні рішення Фінляндії виглядає логічним, хоч і контроверсійним. Країни, що межують з Росією, переоцінюють свої оборонні стратегії, віддаючи перевагу практичній безпеці над абстрактними міжнародними зобов’язаннями. Спостерігаючи за розвитком подій на східному фланзі НАТО протягом останнього десятиліття, я бачу чітку тенденцію – від теоретичних дискусій про “стратегічне партнерство” з Росією до конкретних заходів стримування потенційної агресії.
Для України досвід Фінляндії може бути корисним. Обидві країни мають спільну проблему – довгий кордон з непередбачуваним сусідом та необхідність розробки ефективних оборонних стратегій з обмеженими ресурсами. Фінський підхід до територіальної оборони, який поєднує передові технології з традиційними методами стримування, заслуговує на увагу українських військових планувальників.
Вихід Фінляндії з Оттавської конвенції – це не лише зміна в правовому статусі окремої країни. Це символ більш фундаментальних змін у європейській безпеці, де прагматичні міркування оборони починають переважати над післявоєнними гуманітарними нормами. У світі, де агресори ігнорують міжнародне право, дотримання односторонніх обмежень стає все більш складним для країн, що безпосередньо стикаються із загрозами.
