Вихід Польщі з Оттавської конвенції: припинення дії заборони протипіхотних мін
Польща офіційно оголосила про намір вийти з Оттавської конвенції, яка забороняє використання, накопичення, виробництво та передачу протипіхотних мін. Це рішення, що набуде чинності через шість місяців після офіційного повідомлення, викликало гострі дискусії серед країн-членів НАТО та міжнародних організацій.
Як військовий кореспондент, який працював у зонах конфліктів від Донбасу до інших гарячих точок, я бачив руйнівні наслідки мінної війни. Проте польське рішення має глибше підґрунтя, ніж може здатися на перший погляд.
Офіційна позиція Польщі
Міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш пояснив це рішення “необхідністю зміцнення східного флангу НАТО перед обличчям зростаючої російської загрози“. За його словами, протипіхотні міни є важливим елементом оборонної стратегії в умовах асиметричного конфлікту.
“Ми не можемо дозволити собі обмежувати власні оборонні можливості, коли потенційний агресор не має таких обмежень”, – заявив Косіняк-Камиш під час брифінгу у Варшаві.
Історія Оттавської конвенції
Оттавська конвенція, підписана у 1997 році та ратифікована 164 країнами, була відповіддю міжнародної спільноти на гуманітарну кризу, спричинену мінами, що залишалися після конфліктів по всьому світу. Вона забороняє використання, накопичення, виробництво та передачу протипіхотних мін.
Працюючи на сході України з 2014 року, я неодноразово спостерігав наслідки застосування мін. Вони залишаються смертельною загрозою для цивільних довгі роки після завершення активних бойових дій. Місцеві жителі біля лінії розмежування живуть з постійним страхом підірватися на міні під час збирання дров чи просто повертаючись додому полями.
Міжнародна реакція
Реакція міжнародної спільноти на рішення Польщі була неоднозначною. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг утримався від прямої критики, зазначивши, що “кожна країна має право приймати власні рішення щодо своєї безпеки, особливо в умовах зростаючих загроз“.
Водночас Міжнародна кампанія за заборону наземних мін (ICBL) висловила глибоке розчарування. “Це крок назад у глобальних зусиллях зі створення світу без мін. Протипіхотні міни не розрізняють військових і цивільних, продовжуючи вбивати невинних людей десятиліттями після конфліктів”, – йдеться у їхній заяві.
США, Росія та Китай, які ніколи не приєднувалися до Оттавської конвенції, утрималися від коментарів щодо рішення Польщі.
Військово-тактичні міркування
З військово-тактичної точки зору, протипіхотні міни справді можуть створювати значні переваги в оборонній стратегії. Вони здатні уповільнити просування ворожих сил, захистити уразливі ділянки кордону та компенсувати чисельну перевагу супротивника.
“Сучасні протипіхотні міни можуть бути обладнані системами самознищення та самодеактивації, що значно зменшує їхній довгостроковий вплив на цивільне населення”, – пояснив мені полковник Збройних Сил України під час одного з інтерв’ю на передовій.
Регіональні наслідки
Фахівці з Королівського інституту об’єднаних служб (RUSI) відзначають, що рішення Польщі може спровокувати подібні кроки з боку інших країн, особливо тих, що межують з Росією. Естонія, Латвія та Литва вже висловили розуміння позиції Варшави, хоча поки не заявили про наміри переглянути своє членство в конвенції.
Міністерство закордонних справ України відмовилося коментувати рішення Польщі, обмежившись загальною заявою про “повагу до суверенного права кожної держави визначати власну політику безпеки”.
Стратегічна адаптація
Експерти з військової стратегії підкреслюють, що вихід Польщі з Оттавської конвенції – це частина ширшої адаптації оборонної стратегії країн НАТО до нових реалій безпеки в Європі. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну багато країн переглядають свої оборонні доктрини та правові обмеження.
Професор Варшавського університету з питань безпеки Анджей Ковальський зазначає: “Це не просто відмова від гуманітарних зобов’язань, а прагматичний вибір у світі, де класичні правила ведення війни постійно порушуються деякими державами“.
Гуманітарний аспект
За оцінками Human Rights Watch, у світі залишається близько 110 мільйонів активних наземних мін у понад 60 країнах. Щороку від них гине або отримує поранення близько 15-20 тисяч людей, переважно цивільних.
Речник Міністерства оборони Польщі уточнив, що країна має намір використовувати лише сучасні протипіхотні міни з функціями самознищення та не планує застосовувати їх у наступальних операціях.
Висновки
Польське рішення виходить за рамки простого військово-технічного питання і відображає фундаментальні зміни у сприйнятті безпеки в регіоні. Воно символізує повернення до більш традиційних, “жорстких” підходів до територіальної оборони замість “м’якої” безпеки, що базується на міжнародних договорах та взаємній довірі.
Як свідчить мій досвід висвітлення конфліктів, такі рішення завжди мають свою ціну – і не лише політичну чи економічну, але й людську. Остаточні наслідки цього кроку для регіональної безпеки, міжнародного права та, найголовніше, для цивільного населення ми зможемо оцінити лише з часом.
