Як журналіст із досвідом роботи в гарячих точках, я звик аналізувати різні конфлікти – не лише військові. Сьогодні ж мушу звернути увагу на іншу “гарячу точку” – інформаційне поле навколо ситуації з НАБУ та САП. Ця історія демонструє, як різні медійні платформи формують громадську думку щодо важливих інституційних протистоянь.
Інформаційна кампанія в медіапросторі
Останні тижні в українському медіапросторі розгорнулась справжня інформаційна кампанія навколо конфлікту між двома антикорупційними органами. Телемарафон “Єдині новини” та канали Суспільного мовника абсолютно по-різному висвітлювали цю ситуацію, що створило два паралельні наративи для різних аудиторій.
У телемарафоні послідовно просувалась версія про нібито недостатню ефективність НАБУ та САП. Гості ефірів активно використовували емоційно забарвлені вислови на кшталт “чого ви переживаєте за агентів ФСБ?”, що фактично демонізувало співробітників антикорупційних органів. Такі формулювання, як показує мій досвід аналізу інформаційних кампаній, створюють стійкі негативні асоціації в аудиторії.
Натомість Суспільне мовлення намагалось зберігати баланс, надаючи слово різним сторонам конфлікту. В їхніх ефірах звучали як представники антикорупційних органів, так і їхні критики, що дозволяло глядачам формувати власну думку на основі різних точок зору.
Баланс думок у медіа
Примітно, що на телемарафоні практично не надавали прямого ефіру керівникам НАБУ та САП, що порушує базовий журналістський принцип балансу думок. Якщо проводити паралелі з військовою журналістикою, це схоже на ситуацію, коли репортажі з фронту робляться без коментарів військових на передовій.
Цікаво аналізувати й риторику запрошених експертів. На телемарафоні домінували спікери, які використовували конструкції “всі знають”, “очевидно”, “безперечно” щодо нібито проблем в антикорупційних органах – без конкретних фактів і доказів. Такі прийоми добре відомі в інформаційних операціях як метод формування “фейкового консенсусу”.
Контекст висвітлення конфлікту
Важливим показником є також контекст висвітлення. Телемарафон послідовно пов’язував дискусії навколо НАБУ та САП із необхідністю “воєнного часу”, створюючи наратив, що будь-яка критика дій влади щодо антикорупційних органів підриває обороноздатність. Як військовий кореспондент, я бачу небезпеку такого підходу – спекуляція воєнною тематикою для виправдання інституційних змін створює небезпечні прецеденти.
Суспільне ж робило акцент на інституційній незалежності антикорупційних органів як фундаментальній цінності правової держави, за яку, власне, і ведеться боротьба на фронті. Показово, що в їхніх матеріалах частіше звучали коментарі міжнародних партнерів України щодо важливості збереження незалежності антикорупційної інфраструктури.
Фактологічна база та риторика
Одна з ключових відмінностей у висвітленні – фактологічна база. Телемарафон рідко оперував конкретними фактами та цифрами щодо роботи НАБУ та САП, надаючи перевагу емоційним оцінкам. Суспільне ж частіше наводило статистику розслідувань, повернутих державі коштів, кількості справ, що перебувають у судах.
Показовою була й риторика ведучих. На телемарафоні запитання часто містили оціночні судження та підводили гостей до певних висновків. На Суспільному запитання формулювались більш нейтрально, даючи гостям можливість висловити власну позицію.
Аналіз інформаційних кампаній
Застосовуючи свій досвід аналізу інформаційних кампаній у зонах конфлікту, можу зазначити, що різниця у висвітленні однієї й тієї ж теми різними медіа фактично створила дві паралельні реальності для різних аудиторій. Як наслідок, українці, які отримують інформацію з різних джерел, можуть мати діаметрально протилежні уявлення про ситуацію навколо НАБУ та САП.
Особливо тривожним є те, що ця поляризація відбувається в умовах війни, коли консолідація суспільства критично важлива. Моніторинг медіа показує, що інформаційний простір стає полем битви не менш важливим, ніж військовий фронт.
Технічні аспекти висвітлення
Варто відзначити й технічний аспект висвітлення конфлікту. Телемарафон має значно ширшу аудиторію, особливо серед старшого покоління та в регіонах, тому його наративи потенційно впливають на більшу кількість громадян. Суспільне ж має обмеженішу, але часто більш критично мислячу аудиторію.
Такий розрив у висвітленні створює небезпечний прецедент, коли інституційний конфлікт, що потребує зваженого аналізу та професійної дискусії, перетворюється на емоційно забарвлене протистояння з використанням маніпулятивних прийомів.
Важливість критичного мислення
Мій досвід роботи в умовах інформаційних воєн підказує, що єдиний спосіб протидіяти маніпуляціям – це критичне споживання інформації з різних джерел та увага до фактів, а не емоційних оцінок. Саме тому важливо, щоб українці отримували різнобічне висвітлення конфлікту навколо НАБУ та САП, розуміючи контекст і потенційні наслідки інституційних змін.
У часи, коли Україна проходить випробування війною, збереження ефективних антикорупційних інституцій залишається одним із ключових елементів стійкості держави. І якість медійного висвітлення цієї теми безпосередньо впливає на здатність суспільства робити інформовані висновки та зберігати демократичні цінності, за які ведеться боротьба на фронті.
