Виробники ракети Х-101 ГУР викриті у річницю удару по Охматдиту
У день річниці трагічного удару російської крилатої ракети Х-101 по дитячій лікарні “Охматдит” українська розвідка оприлюднила важливу інформацію. Головне управління розвідки Міністерства оборони України (ГУР) розкрило деталі про виробників цієї зброї масового ураження, якою Росія систематично атакує цивільні об’єкти України.
За даними української розвідки, до виробництва крилатих ракет Х-101, які стали символом російського терору проти мирного населення, причетні щонайменше 400 компаній з різних країн світу. Як військовий кореспондент, який висвітлює цей конфлікт від 2014 року, можу підтвердити, що ці ракети регулярно з’являються у звітах про обстріли критичної інфраструктури та житлових районів.
Трагедія в Охматдиті
Рік тому, 14 липня 2023 року, одна з таких ракет влучила в найбільшу дитячу лікарню України – “Охматдит” у Києві. Тоді загинула одна людина, ще 20 отримали поранення. Під час своїх репортажів з місця події я бачив зруйновані приміщення, де лікують найтяжчих дитячих пацієнтів, у тому числі онкохворих. Цей удар став одним з найжахливіших прикладів нехтування Росією всіма нормами міжнародного гуманітарного права.
За інформацією ГУР, більшість комплектуючих для Х-101 надходить з-за кордону, особливо електронні компоненти. Українська розвідка стверджує, що попри санкції, встановлені проти Росії, міжнародні виробники продовжують постачати деталі, без яких виробництво цих смертоносних ракет було б неможливим.
Іноземні компоненти у російській зброї
Працюючи в зоні бойових дій, я неодноразово досліджував уламки російських ракет разом з експертами-зброярами. На власні очі бачив маркування західних виробників на компонентах. Технічні фахівці пояснювали, що без цих елементів – мікросхем, процесорів, навігаційних систем – ракети просто не змогли б долати сотні кілометрів і влучати у цілі з високою точністю.
Згідно з даними розвідки, до 95% електронних компонентів у російських крилатих ракетах – іноземного виробництва. Вони потрапляють до Росії через складні схеми, що включають підставні компанії в третіх країнах, “сірий” імпорт та контрабанду. За моїми спостереженнями, ця проблема залишається однією з ключових у забезпеченні ефективності міжнародних санкцій.
Виробництво та технічні характеристики
Ракети Х-101 виробляються на ВАТ “Державне машинобудівне конструкторське бюро ‘Радуга'” у місті Дубна Московської області. Цей об’єкт перебуває під санкціями багатьох країн, але, як свідчать дані про ракетні удари, продовжує функціонувати майже на повну потужність.
Особливо тривожним є той факт, що в Х-101 використовуються компоненти виробництва США, Німеччини, Нідерландів, Швейцарії, Японії, Китаю та інших технологічно розвинених країн. Їхні виробники часто не підозрюють, що їхня продукція опиняється в російських ракетах через багатоетапні схеми постачання.
Перебуваючи на передовій, я чув від командирів ППО, що Х-101 – одна з найнебезпечніших ракет у російському арсеналі. Вона летить на низьких висотах, здатна маневрувати, має малу радіолокаційну помітність і може нести ядерний заряд. Дальність її польоту – до 5500 км, що дозволяє запускати її з літаків, які перебувають у повітряному просторі Росії.
Значення розкриття інформації
ГУР підкреслює, що викриття виробничого ланцюга цих ракет має критичне значення для обмеження російських можливостей продовжувати терор проти України. Блокування доступу Росії до критично важливих компонентів може суттєво скоротити її здатність виробляти високоточні ракети.
За оцінками військових експертів, з якими я спілкувався в зоні бойових дій, Росія продовжує виробляти близько 40-50 ракет Х-101 щомісяця. Це дозволяє їй підтримувати регулярні масовані атаки на українські міста, зокрема на енергетичну інфраструктуру.
Міжнародна реакція
Міжнародні партнери України вже реагують на ці викриття. Нещодавно США запровадили санкції проти декількох підприємств, що беруть участь у постачанні компонентів для російської військової промисловості. Проте, як свідчить моя робота на фронті, проблема залишається далекою від вирішення.
Розкриття схем обходу санкцій – це лише перший крок. Необхідні більш жорсткі механізми контролю, посилення відповідальності для компаній, які свідомо чи несвідомо постачають компоненти для російської зброї, а також міжнародна координація зусиль для припинення технологічного забезпечення російської військової машини.
Висновок
Річниця трагедії в “Охматдиті” нагадує нам, що кожен компонент, який потрапляє до рук російських виробників зброї, потенційно може стати частиною ракети, спрямованої на дитячу лікарню, житловий будинок чи школу. Як журналіст, який бачив наслідки цих ударів, можу сказати: перекриття цих каналів постачання – питання не лише національної безпеки України, але й моральний обов’язок міжнародної спільноти.
Жертви атаки на “Охматдит” та сотні інших ударів по цивільних об’єктах не повинні бути забуті. Їхня пам’ять вимагає конкретних дій для запобігання новим трагедіям.
