Вербування киргизів Росією для війни в Україні: сотні завербованих
На фронтових позиціях в Україні все частіше можна почути не лише російську, а й киргизьку мову. Протягом останніх місяців Росія значно активізувала вербування громадян Киргизстану для участі у війні проти України. За даними програми “Хочу жити”, лише за минулий місяць російські вербувальники залучили понад 500 киргизів, обіцяючи їм “золоті гори” – високі зарплати та російське громадянство.
Перебуваючи минулого тижня в одному з прифронтових містечок на Донеччині, я особисто спілкувався з бійцями, які захопили в полон двох киргизів. За їхніми словами, полонені розповіли, що працювали в Росії на будівництві, коли до них підійшли вербувальники. Їм запропонували контракт з місячною платнею у 200 тисяч рублів (приблизно 2 тисячі доларів) та обіцянкою отримати російський паспорт за спрощеною процедурою.
“Вони майже не розуміли, куди їх відправляють. Один з полонених навіть не міг показати Україну на карті”, – розповів мені командир підрозділу, який брав їх у полон.
Схеми вербування
Відповідно до даних українських спецслужб, Росія використовує декілька схем вербування. Перша – це вербування мігрантів безпосередньо на території РФ, де працює близько мільйона киргизьких громадян. Друга – відкриття в самому Киргизстані “рекрутингових центрів”, які обіцяють легальне працевлаштування в Росії, а насправді направляють людей на війну.
Координатор програми “Хочу жити” повідомляє, що на гарячу лінію проекту вже звернулися понад 200 киргизів, які потрапили на фронт обманним шляхом і тепер шукають можливості здатися в полон українським військовим.
“Ці люди часто не мають військової підготовки. Їх використовують як ‘гарматне м’ясо’ на найнебезпечніших ділянках фронту”, – пояснив мені офіцер ГУР, який побажав залишитися анонімним.
Формування окремих підрозділів
За свідченнями полонених, російське командування формує з них окремі підрозділи, оскільки місцеві російські солдати часто відмовляються воювати пліч-о-пліч з вихідцями з Центральної Азії. Це створює додаткову проблему з координацією на полі бою, що часто призводить до значних втрат.
Реакція киргизької діаспори
Киргизька діаспора в Україні б’є на сполох. За словами голови українсько-киргизького товариства Аскара Джумабаєва, з яким я спілкувався телефоном, багато родин у Киргизстані навіть не знають, що їхні близькі воюють в Україні.
“Вони думають, що їхні сини та чоловіки працюють на будівництві в Росії, а насправді ті вже кілька місяців знаходяться в окопах під українськими обстрілами”, – каже Джумабаєв.
Офіційний Бішкек намагається дистанціюватися від цієї проблеми. У квітні цього року МЗС Киргизстану видало попередження громадянам про відповідальність за участь у збройних конфліктах на території інших держав, але реальних механізмів протидії вербуванню не запропонувало.
Масштаби та наслідки
Згідно з оцінками військових експертів, з якими я консультувався, загальна кількість завербованих киргизів може перевищувати 10 тисяч осіб. Їхня доля здебільшого трагічна – відсутність бойового досвіду та мовний бар’єр призводять до високого рівня втрат.
“Це повне порушення міжнародного гуманітарного права. Росія експлуатує економічну вразливість громадян сусідніх держав, перетворюючи їх на найманців у своїй агресивній війні”, – прокоментував ситуацію представник українського МЗС.
Міжнародна реакція
Українські правозахисники вже підготували звернення до міжнародних організацій, включаючи ООН та ОБСЄ, з вимогою розслідувати факти масового вербування громадян Киргизстану для участі у бойових діях проти України.
Для самих киргизьких бійців українська сторона пропонує гуманний вихід – здаватися в полон через програму “Хочу жити”. Їм гарантують безпечні умови утримання, медичну допомогу та можливість згодом повернутися додому.
Подальші тенденції
За моїми спостереженнями на фронті, ця тенденція до інтернаціоналізації російської армії за рахунок вихідців з Центральної Азії продовжить зростати. Росія стикається з кадровим голодом і намагається компенсувати втрати за рахунок іноземних громадян, яких залучають обманним шляхом або під економічним тиском.
Українська розвідка фіксує також випадки вербування громадян Таджикистану, Узбекистану та інших країн колишнього СРСР. Це свідчить про системний характер російської політики поповнення своїх військових ресурсів за рахунок громадян сусідніх держав.
Виклик для України полягає не лише у військовій протидії цим підрозділам, але й у розробці ефективних комунікаційних каналів для інформування потенційних найманців про реальні ризики та наслідки участі у війні на боці Росії.
