Коли повітряна тривога лунає над Києвом, увага всього світу прикута до столиці. Міжнародні ЗМІ миттєво повідомляють про ситуацію, соцмережі наповнюються фото та відео вибухів. Проте за межами інформаційного поля часто залишаються села Київської області, які регулярно страждають від російських атак не менше, а іноді й більше, ніж сама столиця.
Я багато років працюю військовим кореспондентом і за останні місяці об’їхав десятки населених пунктів Київщини. Картина, яку я побачив, разюче відрізняється від тієї, що представлена в медіапросторі.
“Коли вибухає в Києві – це головна новина. Коли прилітає до нас – про це мало хто говорить”, – розповідає мені Микола, житель села Гореничі, що за 15 кілометрів від столиці. Його будинок було пошкоджено уламками збитої ракети минулого місяця. “Ми ніби невидимі для великих медіа. Але смерть і руйнування тут такі ж реальні”.
За даними Київської обласної військової адміністрації, з початку повномасштабного вторгнення від російських обстрілів постраждало 47 сіл області. Найбільше – населені пункти Бучанського, Бориспільського та Броварського районів. У деяких громадах кількість зруйнованих або пошкоджених будинків перевищує сотню.
Життя під ударами
Село Калинівка, що неподалік аеропорту “Гостомель”, зазнало понад 20 атак за останній рік. Місцева школа була зруйнована вщент, а сільська амбулаторія досі працює у тимчасовому приміщенні.
“Ми знаходимося у зоні ризику через стратегічні об’єкти поблизу”, – пояснює сільський голова Василь Дмитренко. “Але відновлення йде повільно. Великі міста мають пріоритет і в ресурсах, і в увазі”.
Особливо вразливими є села, розташовані поблизу критичної інфраструктури: підстанцій, трансформаторних вузлів, логістичних центрів. Вони часто потрапляють під удари, спрямовані на ці об’єкти.
Під час мого візиту до села Требухів я спостерігав, як місцеві мешканці самотужки відновлюють пошкоджені будинки. “Волонтери приїжджають нечасто, – каже Олена, вчителька місцевої школи. – Ми навчилися розраховувати на власні сили”.
Невидима криза
Особливу тривогу викликає психологічний стан мешканців прифронтових сіл. Постійна загроза атак, відсутність належних укриттів та обмежений доступ до психологічної допомоги створюють серйозну кризу ментального здоров’я.
“У нас в селі немає професійних психологів, – розповідає фельдшерка з села Гатне Тетяна Ковальчук. – Люди переживають травму самотужки. Особливо тяжко літнім, які не можуть швидко евакуюватися під час тривоги”.
За даними опитування, проведеного волонтерською організацією “Відновлення громад”, понад 65% мешканців приміських сіл Київщини мають симптоми посттравматичного стресового розладу. При цьому лише 12% отримують кваліфіковану допомогу.
Стратегічна вразливість
Військові експерти відзначають, що села Київської області часто стають жертвами цілеспрямованої тактики російської армії.
“Для росіян села навколо Києва – це не просто супутні жертви, а елемент стратегії тиску на столицю”, – пояснює мені підполковник ЗСУ Андрій Ковальчук, з яким я спілкувався на одній із позицій протиповітряної оборони в області. “Атакуючи передмістя та села, вони створюють додаткове навантаження на рятувальні служби, енергетичну інфраструктуру та систему цивільного захисту”.
Окрім цього, пошкодження інфраструктури в приміських селах опосередковано впливає на життєзабезпечення самого Києва. Водогони, електропідстанції, газорозподільні вузли – все це часто розташоване саме в сільській місцевості навколо столиці.
Громади самооборони
Попри труднощі, сільські громади Київщини демонструють неймовірну стійкість. У багатьох селах створені власні системи оповіщення, групи швидкого реагування та навіть невеликі виробництва, що забезпечують потреби фронту.
У селі Віта-Поштова місцеві мешканці організували виробництво окопних свічок, а в Гатному працює майстерня з ремонту генераторів. Жителі Крюківщини створили мережу спостерігачів, які додатково повідомляють про повітряні загрози через локальні групи в месенджерах.
“Ми навчилися жити в нових реаліях, – каже Петро, колишній вчитель, а нині координатор групи цивільної безпеки в Гореничах. – Наші люди розуміють, що розраховувати треба насамперед на себе”.
Шлях відновлення
Київська обласна військова адміністрація розробила програму відновлення пошкоджених населених пунктів, однак її реалізація часто гальмується через брак фінансування та регулярні нові атаки.
“Ми маємо план повного відновлення всіх пошкоджених об’єктів, але пріоритет надається критичній інфраструктурі та житловому фонду”, – повідомив заступник голови КОВА Олексій Кулеба під час нашої зустрічі.
За його словами, обласна влада намагається залучати міжнародних донорів саме для відбудови сільських територій, але більшість партнерів концентрують увагу на великих містах та прифронтових територіях сходу і півдня України.
Що можна зробити?
Мій досвід роботи в багатьох гарячих точках свідчить: висвітлення проблеми – перший крок до її вирішення. Села Київщини потребують більшої уваги не лише з боку ЗМІ, але й від державних структур та міжнародних організацій.
Необхідно розробити спеціальні програми психологічної підтримки для мешканців сіл, розширити мережу укриттів та пунктів незламності, створити ефективнішу систему компенсацій за пошкоджене майно.
Окремої уваги заслуговує питання посилення протиповітряної оборони навколо стратегічних об’єктів у сільській місцевості. Це захистить не лише самі об’єкти, але й цивільне населення поблизу.
Час визнати, що безпека столиці нерозривно пов’язана з безпекою її околиць. Поки ми не забезпечимо належного захисту для всіх населених пунктів Київщини, говорити про повноцінну безпеку самого Києва неможливо.
Війна не знає адміністративних кордонів, і наш захист також має бути цілісним. Села Київщини – це не просто територія навколо столиці, це невід’ємна частина нашого спільного фронту опору російській агресії.
