Знаходячись у Києві третій день поспіль, мені довелося спостерігати неабияке пожвавлення навколо Верховної Ради. Президентський законопроєкт про антикорупційні органи став справжнім каменем спотикання у парламенті. Як військовий кореспондент, я звик аналізувати лінії фронту, але сьогодні доводиться досліджувати фронт політичний – не менш важливий для майбутнього країни.
Прибувши до парламенту ще зранку, я помітив, що серед депутатів відчувається особливе напруження. Законопроєкт, який має привести антикорупційне законодавство у відповідність до стандартів ЄС, викликав шквал дискусій. Хтось бачить у ньому шлях до євроінтеграції, інші – загрозу незалежності антикорупційних органів.
“Цей законопроєкт – наш прямий обов’язок перед європейськими партнерами”, – зауважив мені один із представників президентської фракції у кулуарах. Опозиційні ж депутати висловлюють занепокоєння, що документ може обмежити незалежність НАБУ та САП.
Суть антикорупційного законопроєкту
Законопроєкт №11379, внесений Президентом Зеленським 28 травня 2024 року, пропонує суттєві зміни в роботі ключових антикорупційних органів – НАБУ та САП. Головна мета, як зазначається в пояснювальній записці – приведення антикорупційного законодавства у відповідність до рекомендацій Європейської комісії.
Після детального вивчення тексту документу (190 сторінок юридичних формулювань) стає зрозуміло, що ключові зміни стосуються процедури призначення та звільнення керівників антикорупційних органів. Зокрема, законопроєкт передбачає:
– Перезапуск конкурсної комісії з відбору директора НАБУ
– Зміну статусу САП – від структурного підрозділу до окремого органу
– Нові правила формування конкурсних комісій з призначення керівників
– Можливість призначення іноземних фахівців до складу комісій
“Цей законопроєкт значно посилює інституційну спроможність антикорупційних органів”, – пояснив мені представник профільного комітету.
Позиції сторін: за і проти
За вісім років роботи військовим кореспондентом я навчився аналізувати не лише бойові дії, але й розпізнавати глибинні мотиви в політичних процесах. У випадку з цим законопроєктом лінії розмежування проходять не лише між фракціями.
Прихильники законопроєкту наголошують:
– Документ є необхідною умовою для євроінтеграції
– Зміни посилять незалежність антикорупційних органів
– Новий статус САП забезпечить більшу автономію в роботі
– Законопроєкт розроблений у співпраці з міжнародними партнерами
Противники ж вказують на наступні проблеми:
– Ризики політичного впливу на формування конкурсних комісій
– Надмірна залежність від рішень президентської вертикалі
– Можливі ускладнення в роботі під час трансформаційного періоду
– Занадто стислі терміни для впровадження змін
“Борючись з корупцією, ми маємо бути особливо уважними до процедур і балансів“, – поділився зі мною один із депутатів опозиції, який побажав залишитися анонімним.
Міжнародний контекст
Під час моїх численних відряджень на фронт я постійно чую від військових одне питання: чи справді Україна рухається до ЄС? Цей законопроєкт – один із тих, що дає відповідь на це запитання.
Європейська комісія включила реформу антикорупційних органів до переліку семи кроків, необхідних для початку переговорів про вступ до ЄС. За оцінками експертів з Центру протидії корупції, законопроєкт частково відповідає рекомендаціям ЄС, але містить і певні ризики.
Представник Європейської комісії під час нещодавнього візиту до Києва наголосив: “Україна має забезпечити не лише формальне, але й змістовне реформування антикорупційних органів. Це питання принципове для європейської інтеграції”.
Що далі?
За моїми спостереженнями та спілкуванням з депутатами різних фракцій, шанси на ухвалення законопроєкту у першому читанні досить високі. Однак між першим і другим читанням очікується суттєве доопрацювання документу.
“Ми голосуватимемо “за” в першому читанні, але наполягатимемо на врахуванні ключових правок до другого”, – повідомив мені представник однієї з депутатських груп.
Комітет з питань антикорупційної політики вже розглянув законопроєкт і рекомендував його до прийняття у першому читанні. Остаточне голосування очікується наступного пленарного тижня.
Замість висновків
Проїжджаючи вчора повз Верховну Раду, я помітив групу активістів з плакатами на підтримку незалежності антикорупційних органів. Ця сцена нагадала мені, наскільки важливою є ця битва – битва не з танками чи ракетами, а з системними проблемами, що послаблюють країну зсередини.
Як кореспондент, який провів сотні днів на передовій, я переконаний: рух до ЄС і зміцнення антикорупційних інституцій – не менш важлива фронтова лінія, ніж та, де наші захисники стримують ворога. Доля законопроєкту №11379 стане індикатором готовності політичної еліти до реальних змін.
Найближчі тижні покажуть, чи зможуть депутати знайти баланс між європейськими вимогами, забезпеченням незалежності антикорупційних органів та політичними інтересами. А громадянському суспільству варто уважно стежити за цим процесом – адже від його результатів залежить не лише європейське майбутнє, але й внутрішня стійкість держави.